Головна / Новини / Сильна держава починається із сильних місцевих громад, – Ірина Гримак

Сильна держава починається із сильних місцевих громад, – Ірина Гримак

Лют 3, 2024

У 2014-му році Україна взяла курс на децентралізацію. Така політика спрямована на розвиток місцевих громад. Умовно кажучи, якщо велике підприємство багато заробляє і розташоване у певній громаді, то більшість податків воно має сплачувати у скарбницю тієї громади, до якої належить.

Проте політика децентралізації не була реалізована повністю. А починаючи з 2022-го року, з початку повномасштабного вторгнення Росії, про неї годі й говорити. Навпаки: влада в Україні вертикалізувалася – президент, Обласна військова адміністрація, місцеві представництва президента.

З початком війни актуалізувалося і питання функціонування української економіки. Проте тут виникла дилема: з одного боку для того, щоб військова машина працювала, вона потребує чіткого управління, з іншого – без децентралізованої економіки це зробити складно.

То в чому полягає важливість сильної громади і чи потрібна їй допомога від інших органів влади? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповіла засновниця благодійного фонду “Львівщина”, експертка з питань розвитку територіальних громад та ексголова Львівської обласної ради Ірина Гримак.

Чи справді гроші всередині громади настільки важливі? І чи потрібна громадам допомога від інших органів влади? 

Все починається з фінансового ресурсу та фінансових можливостей. Є такі аспекти, які, залежні від зовнішніх обставин, як, наприклад, війна. Це також саме ті обставини, які формує державна політика. Ну і, звичайно, з регіональних та місцевих обставин, які формують самі мешканці і менеджмент, який сьогодні керує громадою. Ми розуміємо, що громада – це фактично той інструмент та орган, який має багато повноважень на території, який має ресурс у вигляді нерухомості, майна, податків, які сплачуються до місцевих бюджетів. Це фактично той ресурс, який акумулюється громадою для реалізації тих чи інших задуманих планів. І важливо розуміти, що з 2020-го року ми працюємо в новому форматі як об’єднані громади.

Ми почали жити по-новому як адміністративна одиниця. І, на жаль, не всі громади станом на сьогодні є сформовані як повноцінний виконавчий орган чи та територія, яка може на всі 100% функціонувати вже, скажімо, в тих повноваженнях і тих функціях, які визначені законом. Саме тому і в фінансовому аспекті громадам потрібно допомагати. Ми розуміємо, що багато нових людей прийшли до керування громадами, тобто сформувався новий менеджмент, і люди часом не до кінця розуміють і відчувають той ресурс, який вони мають.

Між комунікацією органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади є досить великий розрив

Дуже важлива підтримка від виконавчих органів влади, які фактично зобов’язані працювати на те, щоб підсилювати і допомагати розвиватися громадам. Чи це сьогодні функціонує повною мірою? На жаль, ні. Тому що є досить серйозний розрив між комунікацією органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади. Насамперед це спричинила війна, тому що всі виконавчі органи сьогодні налаштовані на виконання тих завдань, які пов’язані з безпекою оборони України. Чи це завжди відповідає дійсності? Думаю, що ні. Бо все-таки функції виконавчих органів влади насамперед налаштовані на посилення і підтримку тих галузей, за які вони відповідають саме на територіях для забезпечення життя та функціонування цивільного населення. А вже далі вони мали б виконувати функцію підсилення безпеки й оборони з міркувань виконання тих завдань, які йдуть з центральних виконавчих органів влади. Тому важливо, щоб сьогодні, навіть попри те, що в країні війна, має бути більш налаштована комунікація між виконавчими органами влади й органами місцевого врядування для підсилення, для певних консультацій, для того, щоб був якийсь певний контроль щодо використанням коштів, за тим, як формують бюджети і, відповідно, реалізацією тих проєктів, які перед собою ставить громада.

Ви зачепили тему наповнення місцевих бюджетів. Нещодавно відбувались дискусії та суперечки стосовно ПДФО військових. Військові сплачують 18% податку із своїх зарплат, і 60% з них залишаються на місцях, в громадах. Була думка, що варто це все централізувати, бо громада, наприклад, не може купувати певні військові речі, які може купити держава. Як ви вважаєте, ці гроші все-таки потрібно централізувати чи залишити громадам?

Моя позиція, що ці гроші потрібно залишити в громадах. Уряд повинен встановити повноцінні прозорі правила гри, якими б мали скористатися органи місцевого самоврядування для того, щоб ці кошти правильно використовували. Повірте, дуже багато військових потреб є і в тилу для забезпечення функціонування, скажімо, бригад і військових частин повноцінно. Є ремонт техніки, є матеріально-технічне забезпечення, є багато інших побутових речей. Ми розуміємо, що частково військові йдуть на ротацію, тому також є необхідність забезпечити місця і території для відпочинку, для реабілітації тих хлопців, які прийшли, та маса інших питань, які сьогодні виникають, пов’язані з військовою справою.

Мер Львова Андрій Садовий заявляв, що з бюджету міста будуть виплачувати по 50 тисяч гривень, якщо людина буде вступати в лави певних конкретних військових частин. Зокрема мова про львівську “80-ку”. Це стандартний популізм чи дійсно є для цього гроші?

Я не та людина, яка любить критикувати інших чи давати їм оцінку. Садовий – досвідчена людина, досвідчений керівник громади, який вже не перший рік керує Львівською ОТГ, яка є успішною й креативною. Але ці вислови викликають в мене занепокоєння і певне обурення. Це якийсь такий несправедливий поділ, що може позначитись на суспільстві. Чи є такий ресурс у Львівській громаді? Так, ця громада має достатньо великий фінансовий ресурс попри те, що ПДФО надіслали державі. Вони можуть собі дозволити такі виплати.

Військових не варто ділити на “кращих” і “гірших”. Ідея Садового хороша, але реалізація – ні

Інше питання, чи правильно буде робити певний поділ, кому платити, а кому ні? Напевно, ні. Якщо мер міста хоче таким чином десь підсилити мотивацію тих військових, які ухвалять рішення йти в Збройні сили, то це має бути однакова сума для всіх. Так, ми горді за 80-ту бригаду, це насправді дуже мужні герої, які відчайдушно боряться вже не перший рік поспіль на фронті, і вони, як правило, завжди задіяні в тих гарячих точках, де найважче виконувати бойові завдання. Але попри це, ті обставини, ті трагічні події, які відбуваються в нашій країні, дуже сильно мобілізували і посилили усі Збройні сили України. Але я б не хотіла сьогодні ділити когось на “кращих” і “гірших”. Перш за все треба вирішувати щось з тими військовими, які вже воюють на фронті два і більше роки. Їм також потрібно дати перепочити. У Києві виплачується певна компенсація з місцевого бюджету кожному, хто виявив бажання вступити до лав Збройних Сил України. Тому у Львові ідея була хороша, а виконання підвело. Ми також розуміємо, що війська – це ж не тільки хлопці зі зброєю. Це також водії, кухарі, медичні працівники і механіки.

Попри посилення нашої економіки, важливо не підтримувати економіку ворога. Ми бойкотуємо товари компаній, які походять із Росії або не вийшли з ринку держави-агресора. Чи відбуваються на рівні обласної ради якісь інформаційні заходи, щоб люди розуміли важливість цього бойкоту?

Про це однозначно потрібно говорити. Це далеко не мовне питання, яке завжди “загострене” в суспільстві і політики роблять певні політичні дивіденди. В цьому випадку ми говоримо про інші речі, які фактично посилюють економічну складову нашого ворога. І, відповідно, ті фінансові ресурси далі спрямовують на зброю, яка вбиває український народ і захоплює українські землі.

Ми неодноразово це практикували, будучи ще у виконавчих органах влади. Тому з досвіду скажу: на прикладі екологічних питань дуже позитивно і дуже якісно працює розмова з дітьми. Ми практикували такі уроки екології стосовно сміттєвої кризи, коли потрібно було зменшити об’єми сміття і правильно поводитись з відходами. Ми робили розмальовки, різні навчальні книжки дітям і роздавали. І ви знаєте, коли дитина зверне мамі чи татові увагу на те, що не можна просто так викидати на газон папірець чи пляжку, то це справді починає працювати. Я думаю, що тут не потрібно “вигадувати велосипед” і піти таким же шляхом, тобто пояснювати дітям, чому ця структура, це підприємство сьогодні не може і не має права бути на ринку України. Ці компанії і товари – це завтрашня зброя ворогів, якою вони вбивають українців.

Андрій Садовий проводив Alaf Jazz Fest, який потім став “Леополіс джазом”. Нібито ми відмовились від “Альфа-банку”, але на цьому фесті спонсорами була компанія “Боржомі”, що також належить російському олігарху Михайлу Фрідману. Тобто поміняли “обкладинку”, але зміст від цього не змінився. Чи варто мера Львова притягнути до відповідальності чи можливо це? Чи є якісь методи і важелі впливу?

В нас сьогодні є величезна кількість правоохоронних органів, які працюють в напрямку безпеки нашої держави. Напевно, кожен силовий орган, зокрема і прикордонна служба, наділені достатніми повноваженнями для того, щоб боротися з небезпекою у вигляді провокацій і такого роду ситуацій. Це їхня робота.

Суспільство має це оцінити належним чином

Чи потрібно притягувати до відповідальності? Як мінімум, про це треба говорити публічно і піддавати це публічному осуду. Тому що українці відрізняються від інших національностей – і насамперед від ворога – тим, що це велика нація освічених, культурних та історично підкованих людей, які знають свою історію, які бережуть свою культуру і які люблять свою мову. Тому в цьому випадку потрібно звертати увагу на своє відчуття, приходити до свого сумління, що відповідно і буде покликане тим суспільним осудом. Сподіваюся, що таких осіб, як Андрій Садовий, який вже не перший день в політиці, належним чином оцінить суспільство.

Джерело: FM Галичина

Поділитися